Закінчення строкового трудового договору не завжди є підставою для звільнення

Закінчення строку, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗПП, є підставою
припинення трудового договору, укладеного на певний строк.

Проте законодавством передбачені винятки із цього правила,
які покликані перешкодити зловживанням з боку роботодавців.

Так, трудові договори, що були переукладені один чи декілька
разів, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 23 КЗПП, вважаються такими,
що укладені на невизначений строк.

Строковий трудовий договір, відповідно до ч. 2 ст. 23 КЗПП, укладається
у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений
строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або
інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Таким чином, якщо строковий договір переукладається
працедавцем виключно заради можливості звільнити працівника без зайвого клопоту
по закінченні строку, то такий договір вважається укладеним на невизначений
строк вже після першого продовження строку дії договору.

Працівнику, аби забезпечити собі кращу можливість захистити
свої права у разі звільнення, варто зберігати копії заяв про переукладення договору
та инших документів, які утворювалися у зв’язку із таким переукладенням. Також
не зайвим буде надіслати працедавцю заяву про свій намір працювати після завершення
строку трудового договору, який вже був хоча б раз переукладений.